Головна
Консультація
Как это работает
Послуги, ціни
Оплата
Корисне
Наші відповіді
Статті
Відгуки
Судова практика
 
      <-- назад до переліку рішень

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      26 листопада 2008 року                                                                   м. Київ

      Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого Лященко Н.П., суддів: Жайворонок Т.Є., Перепічая В.С., Костенка А.В., Прокопчука Ю.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, за касаційного скаргою ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2007 року,

в с т а н о в и л а :

      У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2. про стягнення боргу за договором позики з урахуванням індексу інфляції, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що відповідачка заборгувала їй 2 200 доларів США, про що видала 6 листопада 2000 року власноруч написану розписку, пообіцявши повернути борг до січня 2004 року. Однак прострочила його повернення, а в 2006 році взагалі відмовилась від його погашення, заявивши, що написана нею розписка не дає позивачці права вимоги повернення боргу.
      ОСОБА_2 звернулась в суд із зустрічною позовною заявою та просила суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_1 на її користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивувала тим, що розписка була написана нею у листопаді 2000 року на ім'я ОСОБА_1 (на той час -ОСОБА_1 під впливом тяжких матеріальних обставин і обману. Насправді грошей вона не позичала, а названа в розписці сума мала бути оплатою за відшкодування витрат по її виїзду до Італії на роботу. Однак, в Італії вона була продана ОСОБА_3 в Рим громадянину албанської національності. За таких обставин вважає заявлений ОСОБА_1 позов безпідставним і таким, що завдав їй моральної шкоди, на відшкодування якої просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь20 000 гривень.
      Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 липня 2007 року  позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1  16 831 грн. 76 коп. боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 530 грн. судових витрат, 51 грн. судового збору на користь держави.
      Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2007 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
      У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалене  у справі рішення апеляційної інстанції та задовольнити її касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
      Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2. в частині стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до розписки від 6 листопада 2000 року ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_1 в борг 2 200 доларів США. Відповідачка прострочила виконання грошового зобов'язання за укладеним зпозивачкою договором позики, на вимогу останньої зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
      Проте з та ким висновком судів погодитися не можна з таких підстав.
      Судом встановлено, що в листопаді 2000 року між сторонами було укладено договір позики, за яким пози вачка передала відповідачці 2 200 доларів США.
      Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
      Оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні, то норми ст. 214 ЦК УРСР щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у гривні.

      Як убачається з розписки, що міститься в матеріалах справи ОСОБА_2 взяла у борг у ОСОБА_1. (ОСОБА_1) 2 200 доларів США.
      Отже, підстав стягувати суму з урахуванням індексу інфляції у суду не було.
      В цій частині рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в позові.
      В решті рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду й не можуть бути підставами для скасування правильного по суті рішення.
      З урахуванням наведеного ухвалені у справі рішення в частині стягнення індексу інфляції у розмірі 4 555 грн. без змін залишатися не можуть і підлягаютьскасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.
      Керуючись ст. ст. 341, 335, 336, ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а :

      Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
      Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 липня 2007 року та рішення колегії  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2007 року в частині стягнення на користь позивачки 4 555 грн. індексу інфляції скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
      В решті рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 10 липня 2007 року та рішення колегії  суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 1 листопада 2007 року залишити без змін.
      Рішення набирає законної сили з моменту її оголошення й оскарженню не підлягає.

      Головуючий      Лященко Н.П.
      Судді:               Жайворонок Т.Є., Перепічай В.С., Костенко А.В., Прокопчук Ю.В.


Судова практика / індекс інфляції при іноземній валюті


      <-- назад до переліку рішень


      Джерело: Єдиний державний реєстр судових рішень

Rambler's Top100