Главная
Консультация
Как это работает
Услуги, цены
Оплата
Полезное
Наши ответы
Статьи
Отзывы
 
 
       Запитання: «Добрий день. У мене наступна ситуація. Відносно мене розслідували кримінальну справу за зберігання наркотиків (309 п.1), яку вже надіслали в прокуратуру, а потім надішлять до суду. Я чув, що справу можна закрити за заявою про передачу мене на поруки. Я свою вину визнав, раніше не судимий та жодних проблем з законом не мав, на роботі готові підпистати необхідні документи. Слідчий усно мені сказав, що не буде закривати справу. Чи можна просити про це суд? Чи це взагалі можливо? І я якщо можливо, то як правильно зробити?»

       Відповідь: У відповідності до ст. 47 Кримінального кодексу України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
     Ч.1 ст. 309 КК України, якою передбачена кримінальна відповідальність за незаконне зберігання наркотичних засобів, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.
     Враховуючи, що ви звинувачуєтесь у вчиненні злочину середньої тяжкості вперше та щиро покаялися (враховуючи, що ви визнали свою вину), - ви підпадаєте під дію цієї статті та можете бути звільненні від кримінальної відповідальності з передачею на поруки колективу підприємства (установи чи організації), де ви працюєте.
     Порядок звільнення від кримінальної відповідальності з передачею на поруки регулюється ст. 10 Кримінально-процесуального кодексу України, згідно з якою прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, своєю вмотивованою постановою направити справу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протокол загальних зборів додається до справи.
     При цьому, відмова слідчого або прокурора у винесенні постанови про направлення справи в суд для звільнення від кримінальної відповідальності з передачею особи на поруки не перешкоджає колективу звернутися до суду з цим клопотанням (ч.2 ст. 11 КПК України). За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.
     Таким чином, наявні всі підстави для звільнення вас від кримінальної відповідальності з передачею на поруки трудовому колективу.
     Для цього вам необхідно на попередньому судовому засіданні по вашій кримінальній справі заявити клопотання про звільнення вас від кримінальної відповідальності з передачею на поруки та закриття справи, надавши суду відповідне клопотання трудового колективу, в якому ви працюєте, та протокол загальних зборів трудового колективу, де було прийнято таке рішення.
     У клопотанні та протоколі зборів має бути відображено, що трудовий колектив проінформований про суть та обставини пред’явленого вам обвинувачення, обговорив ситуації, що склалася та, враховуючи вашу позитивну характеристику та сумлінне ставлення до праці, просить суд звільнити вас від кримінальної відповідальності з передачею на поруки, гарантуючи вжиття до вас виховних заходів. Крім того, доцільно зазначити, що трудовий колектив ознайомився з вимогами ст.ст. 10, 11 КПК України, ст. 47 КК України та зобов’язується виконувати свої обов’язки у відповідності до них.
     Клопотання та протокол загальних зборів трудового колективу мають бути оформленні згідно з правилами діловодства (підписані, скріплені печаткою і т.д.).


       Запитання: «чи можуть виписати особу з квартири без згоди тієї особи після досягнення нею 18 років?»

       Відповідь: Перш за все, слід мати на увазі, що поняття «прописка» в Україні наразі не існує. Замість неї діє інститут реєстрації місця проживання особи.
      (Рішенням Конституційного Суду України №15-рп/2001 від 14.11.2001 р. положення підпункту 1 пункту 4 Положення про паспортну службу органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 1994 року N 700, щодо прописки (виписки), згідно з яким паспортна служба органів внутрішніх справ застосовує як загальне правило дозвільний порядок вибору особою місця проживання, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), і втратило чинність.)
     У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
     Таким чином, особу можуть зняти з реєстрації (тобто «виписати») тільки в наступних випадках:
     1. за заявою самої особи;
     2. по запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи (якщо особа реєструється за новою адресою);
     3. за рішенням суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою);
     4. на підставі свідоцтва про смерть особи.
     Тобто, фактично без згоди особи, її можна зняти з реєстрації виключно за рішенням суду.
     Коло підстав для позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою в судовому порядку досить різноманітне.
     Заяву про зняття з реєстрації особа має подати особисто, за виключенням випадку якщо вона з поважної причини не може самостійно звернутися до органу реєстрації. Тоді зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено за зверненням іншої особи та на підставі доручення, посвідченого в установленому порядку (ч.3 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).

       backдругие ответы

Rambler's Top100